Кодеин напиток Lean (лин) Тетюши

Йо, бро! Вписываюсь, расскажу, как я закупился кодеином и чиллил в шахматы, словно Каспаров. Держись, братан, и свингуйся в то, что я тебе раскручиваю!

Бессонница давила, как сука, и я решил купить закладки, чтобы отрешиться от реальности, поскольку в рэпе жизнь нахер не нужна. Перерыл всю сеть, читал отзывы, но все кидали, и я чуть не сдался. Но потом, по дороге к маковой соломе – моему спасению – услышал ход офигенного наркоторговца. Внутренний голос подсказал, что этот дилер – не на измене.

Кидалово – оно такое, ну такое. Но я рисканул, пошел на контакт. "Дружок, мне нужна доза кодеина, чтобы мир был менее седативный!" – закричал я ему. Но он сразу же отвернулся и, показав мне кулак, сказал: "Забудь, братан, нахер. Я – не этот род наркотиков. У меня есть хана и ешки, зато какие! Так что распоряжайся".

Сижу, думаю, чего хренова среда, хана и ешки меня интересуют, если я в шахматы затащить хочу? Но потом подумал: а почему бы и нет, все трипы разные. Можно же сделать фишку и победить своего оппонента в рамках нового эксперимента. Опа, стопудово мой план!

Возвращаюсь к дилеру, бью деньги на стол и говорю: "Давай, братишка, беру хану и ешки, дай мне все, что у тебя есть!" Он ухмыляется, наполняет мою карманную "аптечку" и радостно качает головой.

Поймав кайф, я бегу домой, беру шахматную доску и вызываю друзей – хип-хопера и геймера. Вкатившись, братаны были готовы проверить свои силы.

Расклад такой: я мастиною – белые фигурки, хип-хопер – чорные. А геймеру досталась роль Каспарова, он был судьей на самом заводном матче. Пока шахматы нагревались, мы с братьями попивали шампанское с ешками, чтобы воображение поработало с новыми красками.

Начинаем партию, и я чувствую, как мой мозг бушует от кодеина, который прокатывается по крови. Я вижу каждый маленький шаг, словно гений наркоманских шахмат! Хоть и седативный эффект на фокусировку накладывается, но я не сдаюсь.

Мы расставляем фигурки, и партия начинается. Хип-хопер отбивает мои атаки, но я крепко сосредоточен на победе. Вокруг меня вселенная сузилась до этих черно-белых символов. Кажется, Каспаров приветствует меня из глубин моей кривой психики.

Хип-хопер не успевает заметить, как я перехватываю его коня и отбиваю его черного слона. Я в шоке от своей гениальности, ведь я просто наркоманский рэпер, не Каспаров, черт возьми!

Я продолжал сходить в шахматы, словно это был мой новый трип. В то время как мир находился в хаосе, я мог спокойно сидеть дома и взрывать мозги своим оппонентам на шахматной доске. Ведь для меня наркотики – это не просто дурь, это вдохновение, источник силы!

В итоге, я победил всех своих друзей, доказав себе, что я могу покорить не только музыкальные вершины, но и шахматную доску. Я стал настоящим наркорэпером, играющим в шахматы наркотическим угаром, словно Каспаров в свои лучшие времена.

Так что, братишка, не теряйся, ищи свою источину вдохновения! Хоть наркотиками, хоть в музыке – каждый выбирает свой путь. Я выбрал рэп и шахматы, кто знает, что будет дальше?

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!